Интервью Министра юстиции Украины Павла Петренко изданию «Левый берег»

19.03.2014 в Для адвокатов и юристов, Законодательство, Новости

Частина I  

Павло Петренко: «Рано чи пізно, Янукович постане перед судом», 10 березня 2014 р.

«Мені члени Ради Майдану, кажуть: «ти тепер будеш у владі, працюватимеш на країну, почали вітати – автомайданівці, члени Ради». Більшість із них не знали, що я вже давно народний депутат. Адже номер мій у їх телефонах записано просто «Паша-юрист».   

Розповідає про своє перетворення на міністра юстиції України — без будь-якого позерства чи вихваляння — 34-річний Павло Петренко. Ще вчора він просував закон «про амністію», витягав із тюрем протестувальників – яким, навіть непритомним, з важкими травмами – судді давали по два місяці. Сьогодні – освоюється в порожньому кабінеті, де колись працювала Олена Лукаш.

В політику Петренко прийшов в орбіті Арсенія Яценюка. Сам родом з Чернівців, закінчував той такий Чернівецький національний, що Арсеній Петрович та найближчі до нього Андрій Іванчук та Андрій Пишний (всі вони – одного покоління, різниця у віці невелика). У «Фронті змін» вів всі юридичні питання, після злиття з «Батьківщиною» — продовжив те саме уже в розширеному форматі, разом з «сердечними» колегами.

Біографія Петренка «до» політики нічого аж надто цікавого собою не являє – звичайна київська історія: приватна адвокатська практика, керівні юридичні посади в «Ощадбанку», обласне депутатство (це вже на етапі приєднання до команди Яценюка). В інших, окрім як з Яценюком, політичних чи комерційних зв`язках помічений не був. Принаймні досі.

Lb.ua першим зі ЗМІ зустрівся з молодим міністром. Запитань накопичилося аж надто багато. В який спосіб домогтися притягнення до відповідальності Януковича? Як нейтралізувати наслідки кримського так званого «референдуму» і як взагалі розв’язувати проблеми Автономії в правовій площині? Які повноваження матимуть Тетяна Чорновол та Єгор Соболєв, призначити яких на посади призначили, а інструментарієм наділити поки не встигли. Як очистити судову систему; головне – які конкретно критерії оцінки застосовувати до суддів-порушників? Як покарати Родіона Кіреєва, суддя Царевич, інших одіозних персонажів? Як звільнити з-під портновського іга (екс-заступник голови АП поїхав до Росії, але справа його живе, — С.К.) адвокатський корпус країни? Нарешті: що відбувається з реєстрами? Всі ці та багато інших запитань було озвучено. На всі – отримано вичерпні відповіді. Навдивовиж чіткі та зрозумілі, чого домогтися від професійних правників буває, зазвичай, дуже й дуже непросто.

Сьогодні LB.ua представляє першу частину бесіди з Павлом Петренком.

 

Почнемо від початку. Власне – призначення. Яким чином вам було запропоновано посаду, ким саме?

В парламенті відбувалося засідання Ради Майдану. З засідання виходить спочатку Дмитро Булатов – починає мене вітати. Потім Зорян Шкіряк – аналогічно. Питаю: а з чим вітаєте? «Як, ти не знаєш? Твою кандидатуру висунули на посаду міністра юстиції. Всі одноголосно висловилися «за».

Вже потім була розмова з Арсенієм Яценюком. Він також підкреслив, що це – бачення Ради Майдану.

Як ви приймали справи? З попередницею спілкувалися?

Ні, жодного спілкування с попереднім міністром не було. А справи перебирав, спілкуючись із першим заступником міністра, особисто – з кожним із керівників департаментів.

Перед тим, як обговорювати Держреєстр, ВСЮ, новий закон про адвокатури, суддів, маємо уточнити дещо з поточного. Перш за все: постать Віктора Януковича. Нову українську владу визнано в цілому світі, однак очевидно, що повноваження четвертого президента України не були – в силу обставин, що склалися – припинені відповідним чином. Відтак, питання: яких конкретно юридичних процедур має бути дотримано, щоб дискусії щодо «легітимності президентства» Віктора Януковича припинилися раз і назавжди?

Нову українську владу визнано, оскільки рішення в парламенті приймалися конституційною більшістю голосів. Депутати, які їх підтримували, є представниками різних регіонів України.

Щодо Януковича. Дійсно, мала місце нестандартна – як для будь-якої цивілізованої країни – ситуація, коли голова держави фактично втік з її території. До цього безпосередньо ним або ж з його відома – слідство зараз це встановлює – було вчинено дії, що призвели до масового застосування зброї проти громадян, до загибелі десятків людей. Фактично, це – злочини проти людства.

Відтак, цей президент уже не може якимось чином претендувати на застосування до нього «штатних» процедур позбавлення повноважень, передбачених Конституцією України.

Факт перший: фізична особа відсутня на своєму робочому місці і не виконує повноважень, які покладає на неї присяга, що давалася напередодні вступу на президентську посаду. Ви знаєте, що Віктор Янукович так і не підписав низку документів, які було прийнято Верховною Радою.

Факт другий: Президент втік і згодом з’явився на території сусідньої держави. За мотивами його публічних заяв вже у РФ Генпрокуратурою відкрито справи про державну зраду, зазіханню на повалення конституційного ладу.

Ну, і третє, головне. Віктор Янукович закликав керівництво РФ застосувати військову силу проти України. Будь-який громадянин, тим більше – колишній президент – не має ані фактичного, ані морального права закликати будь-кого вводити війська на територію своєї країни.

Іще раз: яких конкретно юридичних процедур має бути дотримано, щоб дискусії щодо «легітимності президентства» Віктора Януковича припинилися раз і назавжди?

Неможливість повернення Януковича на посаду Президента остаточно закріплять президентські вибори, що призначені на 25-го травня. Влада докладатиме всіх зусиль, щоб вони прийшли прозоро й демократично і якщо результат цієї кампанії визнає світ, це остаточно зніме будь-які питання.

Наразі Віктор Янукович перебуває в розшуку. І якщо він з’явиться на території України, то очевидно спілкуватиметься з правоохоронними органами, які вирішуватимуть його подальшу участь.

Яким чином можливо екстрадувати Януковича? Адже Росія не є стороною в Римського статуту, відтак домогтися від неї видачі злочинця малореально (Римський статут – міжнародний договір, яким було створено Міжнародний кримінальний суд, — С.К.).

Україна також не ратифікувала документ у повній мірі, однак статтею 12-ю Статуту передбачено, що навіть країна, що не є його учасником, може разово звернутися до Гаазьського трибуналу з запитом щодо групи осіб, які підозрюються у скоєнні злочинів проти людства. Зокрема, така процедура застосовувалася по Палестині, також – у випадку з одним із африканських диктаторів. Україна має стати третьою. Запит до Гааги вже направлено і, маю надію, справу буде порушено.

Окрім того, відповідні українські органи зараз активно взялися до розслідування масових вбивств. Сподіваюся, вони також дадуть певний результат.

Дійсно, Росія не є учасником Статуту, однак вона є стороною в багатьох міжнародних договорах. В тому числі між Україною та Росією укладено угоди щодо взаємодії у кримінальних цивільних справах. Це зобов’язує російську сторону – у відповідь на запит України – видавати особу, що не є громадянином Росії.

Янукович цілком може ним стати. З «політичними біженцями» 2005-го таке вже траплялося.

Надати громадянство особі, що у себе на батьківщині підозрюється у вчиненні злочинів щодо масових вбивств, державній зраді, зазіханні на повалення конституційного ладу й цілісності країни? Хіба що внаслідок політичного рішення. Усвідомлюючи, при цьому, який негатив на себе приймають. Ще раз: у відповідності до міждержавних угод, Росія зобов’язана видати Віктора Януковича як особу, що оголошена в міжнародний розшук по лінії Інтерполу. Відомо, що Янукович саме в РФ, відтак РФ зараз порушує міжнародне законодавство.

Чим їй це реально загрожує?

Правовими санкціями. Зокрема, Росія теж багато кого розшукує і от інші країни – у зв’язку з порушенням РФ міжнародного законодавства – так само можуть ігнорувати вимоги видачі тієї чи іншої особи.

Втім, де-факто ввівши на територію України свої війська, Росія вже переступила через стільки зобов’язань і домовленостей, що іще одне порушення, як мені видається, не надто вплине на ставлення світової спільноти до російського керівництва.

Разом з тим, я впевнений: рано чи пізно Віктор Янукович постане перед судом і буде вирок або група вироків, які дадуть оцінку його діям. Зрозуміло, цей суд повинен бути відкритим, демократичним, Янукович матиме всі можливості для захисту, обстоювання своєї невинуватості, якщо, звісно, він вважає себе невинуватим.

Наступна гаряча тема – кримський референдум. Самого закону – для його проведення – взагалі не існує, доступ до реєстру виборців в Криму закрито. Однак, самопроголошена місцева влада налаштована вельми рішуче. Результат плебісциту прогнозований. Очевидно, його все ж простіше не допустити, аніж потім сто перший раз доводити нелегітимність голосування.

Тут можна говорити про юридичну площину питання і про фактичний стан справ.

Юридична площина дуже проста. По-перше, для проведення референдуму немає відповідного закону. По-друге, порушена була процедура прийняття самого рішення. По-третє, місцева влада не має таких повноважень. По-четверте, питання щодо зміни територіального устрою країни має розглядатися на загальнонаціональному рівні.

Ви знаєте, що судом вже анульовано рішення щодо референдум, відтак навіть якщо його буде проведено, жодних правових наслідків це не матиме.

Ну, а щодо фактичного стану справ?

Якщо з Криму будуть виведені війська, потрібно тут, в Києві, створювати спеціальну парламентську комісію, що працюватиме над поверненням ситуації в правове поле. Зокрема – розроблятиме – спільно з аналогічною комісією парламенту Автономії — нову Конституцію Криму, яка б передбачала розширення прав АРК.

Це, зокрема, прописано в програмі дій нашого Уряду. Конкретно: передача повноважень на місця, в тому числі – й з економічних питань, щодо упорядкування і використання коштів. Це саме те, чого вимагають кримчани. До речі, скасування суперечливого «мовного закону», як ви знаєте, виконуючим обов’язки президента підписано не було. Ну, а жодних інших причин для конфлікту просто немає.

Йдемо далі. На етапі формування Кабміну було оголошено про створення Антикорупційного бюро на чолі з Тетяною Чорновіл та Люстраційного комітету на чолі з Єгором Соболєвим. Ні для функціонування бюро, ні комітету відповідної законодавчої бази поки що немає. Коли і як вона буде прийнята, які конкретно повноваження матимуть Єгор та Тетяна?

Тетяна є Уповноваженою по боротьбі з корупцією, її вже призначено рішенням Кабміну. Відтак, вона має повноваження і може працювати. В подальшому буде прийнято закон про Національне антикорупційне бюро. Проект закону в парламенті є. Думаю, ми швидко впораємося з процедурними моментами.

Вважаю, Антикорупційне бюро має бути незалежним органом з повноваженнями перевіряти діяльність усіх органів виконавчої влади, конкретно – діяльність осіб, перелік яких визначено антикорупційним законодавством. Щось на кшталт фінансової розвідки.

Скажімо: чи відповідає майновий стан такого-то чиновника його задекларованим прибуткам. Антикорупційне бюро самостійно проводить розслідування і – якщо є підстави – передає справу до суду. Прокуратура при цьому здійснює загальний нагляд.

Тобто це такий собі надорган?

Поки що ми говоримо лише про рекомендації, що пропонуються до законопроекту. Рішення прийматиметься в парламенті.

До речі, по антикорупційним критеріям минулого року вже прийнятий пакет законів — в рамках евроінтеграційного – який отримав позитивні відгуки і від Ради Європи і від Венеціанської комісії. Єдине в них було зауваження: відсутність спеціального органу, який всім цим займатиметься. Тепер ми цю похибку виправляємо.

Добре. Проясніть іще по Люстраційному комітету.

Оскільки комітету, як такого, поки що немає, діємо у форматі ініціативної групи з представників громадськості, адвокатської спільноти, Хельсінської спілки, ну і ми з Єгором… Одне із перших наших напрацювань – проект закону про відновлення довіри до судової системи в Україні. Це буде першим достойним кроком в боротьбі з корупцією. Однак, про тотальну люстрацію не йдеться – якщо одночасно звільнити вісім тисяч суддів, система зупиниться.

Тобто ініціатива щодо законопроекту належала – даруйте за тавтологію – ініціативній групі Люстраційного комітету?

Так.

Добре, що уточнили. Оскільки складалося враження: «чистка» суддівських рядів – перше, за що взявся Мінюст, який до незалежної судової гілки влади взагалі не має жод